БАТЬКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
В останні десятиліття відбулися глибокі зміни соціально-економічних умов
життя суспільства, які знову зробили актуальною проблему виконання батьками
обов'язків щодо виховання своїх дітей. Перед юридичною наукою і
практикою встали питання регулювання батьківських обов'язків в нових
умовах, коли половина сімей розпадається, батьки, зайняті зароблянням грошей,
не мають можливості приділяти своїм дітям досить часу, починають з'являтися
нетрадиційні форми сім'ї. У зв’язку з чим важливо закріпити у правових нормах
обов’язки батьків та гарантії їх реалізації.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про
права дитини (1989р.), міжнародних договорах, згода на обов'язковість
яких надана Верховною Радою України, а також інших нормативно-правових актах,
що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Як зазначено в Декларації ООН по правах дитини (1959р.), "дитина,
внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і
піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після
народження".
Закон України «Про
охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний
загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на
життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток,
встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:
визначення
основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад
щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний
захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами
у цій сфері.
Як кажуть, „батьків не обирають” і, нажаль, деякі з них частково або зовсім
не приділяють уваги своїм неповнолітнім дітям, тим самим порушують подальше
становлення та розвиток їх дитини у нашому суспільстві. Крім того вони
порушують норми чинного законодавства.
Обов'язки батьків щодо виховання та
розвитку дитини добре висвітлені у ст. 150
Сімейного кодексу України. Батьки
зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей,
любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися
про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити
здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного
життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на
виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського
піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї
дитини, фізичні покарання дитини, а також застосування ними інших
видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Якщо є обов’язки, то є
і відповідальність!
За невиконання або неналежне виконання
обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути
притягнені до різних видів юридичної відповідальності:
- адміністративної (стаття 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –
КУпАП) «Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо
виховання дітей»);
- цивільно – правової (статті 1178
– 1183 Цивільного кодексу України);
- сімейно – правової (стаття 164
«Підстави для позбавлення батьківських прав»);
- кримінальної (стаття 166 Кримінального кодексу України (далі – КК ) «Злісне
невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої
встановлена опіка чи піклування»).
Неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей
означає бездію, у результаті якої обов’язки по вихованню
виконуються неякісно, не в повному обсязі. Наприклад, схвалюються
здійснення підлітком антигромадських вчинків, прививаються погляди, установки,
що пропагандують жорстокість, агресивність, ненависть, неповагу до закону;
складаються умови, які загрожують життю та здоров’ю неповнолітнього; мають
місце постійні чіпляння до дитини з будь-якого приводу и без нього;
невідвідування батьками школи в зазначений учителем чи адміністрацією час.
Жорстоке поводження із неповнолітніми може виражатись у здійсненні батьками
фізичного або психічного насилля щодо них або в замаху на їх статеву
недоторканість, а також у застосуванні недопустимих способів
виховання (у грубому, зневажливому, що принижує людську гідність, поводженні з
дітьми, образі або експлуатації дітей).
Відповідно до статті
184 КУпАП «ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від
виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення
необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей – тягне за собою попередження або накладення
штрафу від одного до трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Ті
самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного
стягнення, ‒ тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох
неоподаткованих мінімумів доходів громадян».
«Злісне невиконання батьками, опікунами чи
піклувальниками встановлених обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило
тяжкі наслідки,- карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти
років або позбавленням волі на той самий строк » (стаття 166 КК
України).
Усі ми повинні створити світ,
сприятливий для дітей, світ у якому кожна дитина почуватиметься захищеною, де
її думка буде поважатися, де немає місця насильству, світ, який би дав змогу
виховати здорове, щасливе, досконале покоління.
