Їх залишилось надто мало,
Отих кремезних втеранів,
Що плеч ніколи не згинали
І віру в серці пронесли.
Їх залишилась зовсім крихта,
Тих, що на повні груди диха.
Отих колишніх юнаків,
Що захищали дім батьків.
Так, їх лишилось небагато,
Та не забути про них варто.
Їм так потрібні їхні Діти,
Аби новому дню радіти.
Юлія Стащук
|
Немає коментарів:
Дописати коментар